Обов язки: %d0%be%d0%b1%d0%be%d0%b2%27%d1%8f%d0%b7%d0%ba%d0%b8 — перевод на русский язык

Права і обов’язки депутата

Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов’язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення.

Депутат міської ради — громадянин України, який досяг 18 років та обраний відповідно до Конституції та Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.

Кожен депутат Львівської міської ради входить до складу однієї з 12 постійних комісій ради.

Всі права та обов’язки депутата можна розподілити на 2 групи:

• Права та обов’язки депутата у виборчому окрузі.
• Права та обов’язки депутата у раді та її органах.

Права та обов’язки депутата у виборчому окрузі

Депутат міської ради має право:

1. офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, Львівській міській раді, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання Львівської міської ради;
2. брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу.
3. порушувати перед органами і організаціями, перед відповідними органами, організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.
4. вносити на розгляд органів і організацій та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов’язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
5. на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання.
6. на невідкладний прийом.
7. доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому міською радою.
8. вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат міської ради зобов’язаний:

1. підтримувати зв’язок з виборцями, територіальною громадою міста Львова, трудовими колективами і громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на території міста Львова;
2. не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу міської ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;
3. брати участь в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться Львівською міською радою на території громади;
4. вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;
5. визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

Права та обов’язки депутата у раді та її органах

Депутат міської ради має право:

1. обирати і бути обраним до органів Ради;
2. офіційно представляти виборців у Раді та її органах;
3. пропонувати питання для розгляду їх Радою та її органами;
4. вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань Ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;
5. вносити на розгляд Ради та її органів пропозиції з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю;
6. вносити на розгляд Ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх компетенції, поправки до них;
7. висловлюватися щодо персонального складу утворюваних Радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Радою;
8. порушувати питання про недовіру міському голові, розпуск органів, утворених Радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування;
9. брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;
10. вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні Ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних Раді, а також з питань, що віднесені до компетенції Ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;
11. порушувати у Раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних Раді органів, підприємств, установ, організацій;
12. виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки;
13. ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань Ради та її органів до їх опублікування;
14. оголошувати на засіданнях Ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення;
15. об’єднуватися з іншими депутатами Ради у депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту Ради.

Депутат міської ради зобов’язаний:

1. додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту Ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності Ради та її органів;
2. брати участь у роботі Ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень;
3. виконувати доручення Ради, її органів, міського голови; інформувати їх про виконання доручень.

ДНАОП 5.1.30-4.05-87. Типове положення про функціональні обов’язки з питань охорони праці керівного складу та керівних осіб вищих та середніх навчальних закладів цивільної авіації (43485)

---

«Типовое положение о функциональных обязанностях по охране труда руководящего состава и должностных лиц высших и средних учебных заведений гражданской авиации»разработано в рамках Системы управления охраной труда Отраслевым научно-исследовательским отделом охраны труда ГосНИИ ГА при участии кафедры «Охрана труда» РКИИГА.

Разработчики: А.Е.Василенко, начальник отдела (руководитель

темы), В.С.Спиридонов, канд.техн.наук, начальник лаборатории (ответственный исполнитель), Морозова С.Г. (ГосНИИ ГА), В.Г.Ененков, доктор техн.наук, проф., заведующий кафедрой РКИИ ГА.

СОГЛАСОВАНО:

Управлением учебными заведениями МГА — С.П.Дарыиов, начальник управления;

Отделом охраны труда МГА — В.В.Еленский, врио начальника отдела;

Московским институтом инженеров ГА — В.Г.Воробьев, ректор института;

Киевским институтом инженеров ГА — А.Ф.Аксёнов, ректор института :

Рижским Краснознаменным институтом инженеров ГА -В.В.Ушаков,

Министерство гражданской авиации

Государственный ордена Трудового красного Знамени научно-исследовательский институт гражданской авиации

СОГЛАСОВАНО Секретарь ЦК профсоюза авиаработников В.И.Катков 23 января 1987 г.

УТВЕРЖДЕННО Заместитель министра гражданской авиации 0. У. Смирнов 29 января 1987 г.

Система управления охраной труда

ТИПОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ

О ФУНКЦИОННАЛЬНЫХ ОБЯЗАННОСТЕЙ ПО ОХРАНЕ ТРУДА РУКОВОДЯЩЕГО СОСТАВА И ДОЛЖНОСТНЫХ ЛИЦ ВЫСШИХ И СРЕДНИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

ГРАЖДАНСКОЙ АВИАЦИИ

Настоящее Типовое положение распространяется на руководящий состав и должностных лиц* высших и средних учебных заведений гражданской авиации (в дальнейшем — руководители и должностные лица) и устанавливает их основные обязанности по охране труда.

Общие положения

I. Организация работы по охране труда и ответственность за состояние этой работы в учебных заведениях возлагается на их руководителей.

2. Основными задачами руководителей и должностных лиц в области охраны труда являются создание безопасных и здоровых условий труда на производстве, устранение причин травматизма и заболеваемости, обучение и инструктаж по охране труда, контроль за выполнением трудового законодательства, правил, норм и инструкций по охране труда, укрепление трудовой и производственной дисциплины.

* Под термином «Должностные лица» следует понимать инженерно-технических работников, рабочих, служащих, на которых возлагаются функции организации работы по охране труда в высших и средние учебных заведениях ГА

3. Руководители и должностные лица обязаны знать и в своей деятельности по охране труда руководствоваться постановлениями и решениями партии и правительства, трудовым законодательством, руководящими документами и требованиями МГА, ЦК профсоюза авиаработников, вышестоящих должностных лиц, органов государственного надзора и общественного контроля, действующими правилами, нормами, стандартами, инструкциями по охране труда и настоящим Типовым положением.

4. Функциональные обязанности по охране труда устанавливаются в соответствии с настоящим Типовым положением, другими руководящими документами МГА, учебных заведений и излагаются отдельным разделом (пунктом) должностных инструкций.

5. Ректоры (начальники) учебных заведений ГА могут при необходимости возлагать на руководителей структурных подразделений обязанности по охране труда, не указанные в настоящем Типовом положении.

Руководители структурных подразделений устанавливают обязанности по охране труда подчиненных работников исходя из задач, стоящих перед подразделением.

6. Руководители и должностные лица несут ответственность за выполнение возложенных на них обязанностей по охране труда в порядке, установленном трудовым законодательством.

7. Функциональные обязанности руководителей служб охраны труда учебных заведений ГА устанавливаются в соответствии с типовыми положениями, утвержденными постановлениями Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам и Президиума Всесоюзного Центрального Совета Профессиональных Союзов от 22 апреля 1982 г. № 91/П-4 и № 90/П-4, Положением об организации работы по охране труда в системе Министерства высшего и среднего специального образования СССР, утвержденного приказом Минвуза от 4 марта 1986 г. № 168.

I. Обязанности ректора (начальника) учебного заведения

I.I. Осуществляет общее руководство организацией работ по улучшению условий и обеспечение охраны труда в учебном заведении.

1.2. Определяет перспективы социального развития трудовых коллективов в части создания безопасных и здоровых условии труда, утверждает планы мероприятий, направленных на улучшение условии и охраны труда в учебном заведении, выделяет ассигнования на эти цели.

1.3. Руководит разработки комплексного плана улучшения условии, охрани труда и санитарно—оздоровительных мероприятий, осуществляет финансирование и организует его своевременное выполнение.

1.4. Заключает ежегодно с профсоюзным комитетом соглашение до охране труда, организует выполнение намеченных мероприятии в установленные сроки, периодически отчитывается перед коллективом предприятия о выполнении мероприятий по охране труда, включенных в коллективный договор.

1.5. Организует и контролирует работу по проведению паспортизации санитарно—технического состояния условии труда в учебном заведении и принимает меры но приведению их в соответствие с действующими стандартами, правилами и норнами по охране труда.

1. 6. Утверждает после согласования с профсоюзным комитетом состав и порядок работы постоянно действующих комиссий по приемке в эксплуатацию новых, а также полностью или частично реконструированных лабораторий, кабинетов, мастерских, в том числе и тех из них, в которых установлено новое оборудование, утверждает азоты приемки.

1.7. Осуществляет общее руководство по организации обучения студентов (курсантов, слушателей) и работающих безопасным приемам и методам работы, соблюдению правил и норы по охране труда.

1.8. обеспечивает регулярное (не менее I раза в квартал) рассмотрение вопроса о состоянии охраны труда на Совете учебного заведения, проведение совещаний (семинаров) по охране труда с участием руководителей подразделений и должностных лиц учебного заведения, проведение смотров-конкурсов и других мероприятий со охране труда.

1.9. Возглавляет комиссию четвертой* ступени административно-общественного контроля за состоянием охрани труда в учебном заведении.

1.10. Обеспечивает своевременное сообщение и расследование в установленном порядке несчастных случаев с тяжелыми последствиями**, утверждает акты о несчастных случаях по форме H-I, принимает меры по предупреждению производственного травматизма.

1.11. Обеспечивает своевременное представление установленных форм статистической отчетности по охране труда.

*Четырехступенчатый административно-общественный контроль предлагается для высших учебных заведений, имеющих в своей структуре факультеты (приложение I). Для остальных учебных заведений предлагается осуществлять трехступенчатый контроль за состоянием охраны труда. Приказом ректора (начальника; учебного заведения руководство комиссией четвертой (третьей) ступени может возлагаться на одного из его заместителей.

**Под термином «тяжелые последствия» следует понимать групповые несчастные случаи, случаи с тяжелым и смертельным исходом

1.12. Принимает меры поощрения или взыскания к руководителям и должностным лицам за результаты работы по охране труда.

1.13. Руководит службой охраны труда, организует ее плановую контрольно-профилактическую работу в соответствии с установленными требованиями, принимает меры по комплектованию службы охраны труда высококвалифицированными специалистами, выделяет помещение для кабинета охраны труда с обеспечением его необходимыми техническими средствами.

2. Обязанности проректоров (заместителей начальника) учебного заведения*

2.1. Организуют и контролируют выполнение руководителями подчиненных подразделений

— соблюдение правил складирования изделий, тары, оборудования, заготовок;

— исправность приточной и вытяжной вентиляции, местных отсосов, пыле- и газоулавливающих устройств;

— соблюдение правил безопасности при работе с вредными и пожароопасными веществами;

— наличие и соблюдение работающими инструкций по охране труда;

— наличие и правильность использования работающими средств индивидуальной защиты;

— наличие у работающих удостоверений на право выполнять работы повышенной опасности.

Вторая ступень административно-общественного контроля осуществляется заведующими кафедрами, научными руководителями проблемных и отраслевых научно-исследовательских лабораторий, начальниками отделов, вычислительного центра, производственных и хозяйственных служб, не реже одного раза в месяц.

На второй ступени контроля следует проверять:

— безопасную организацию работ на рабочих местах;

— выполнение мероприятий по материалам расследования несчастных случаев;

— рациональное размещение установок, стендов, оборудования в соответствии с правилами и нормами по охране труда;

— наличие и состояние защитных, сигнальных и противопожарных средств и устройств;

— проведение в помещениях в установленные сроки анализов воздушной среды на содержание токсичных газов, паров и пыли;

— проведение в установленные сроки повторного инструктажа по безопасности труда с сотрудниками, а также инструктажа на рабочем месте с каждым вновь поступившим на работу;

— знания сотрудниками правил и инструкций по охране труда;

— наличие инструкций по охране труда;

— своевременную выдачу сотрудникам соответствующей спецодежды, спецобуви и других средств индивидуальной защиты;

— обеспечение работающих лечебно-профилактическим питанием, молоком и другими профилактическими средствами;

— состояние санитарно-бытовых помещений и устройств;

— соблюдение установленного режима труда и отдыха. Результаты проверки записываются в журнал, который хранится у руководителя подразделения.

Третья ступень проводится комиссией, возглавляемой деканом факультета, руководителем подразделения и других крупных научно-исследовательских, производственных и хозяйственных подразделений учебного заведения, не реке одного раза в три месяца.

В состав комиссии входят: общественный инспектор по охране труда профбюро (председатель комиссии по охране труда профбюро), работники технических служб (главного механика, главного энергетика, технадзора за зданиями и сооружениями, отдела охраны труда и медицинской службы).

На третьей ступени контроля следует проверять:

— выполнение мероприятий, намеченных в результате проведения второй ступени контроля;

— выполнение приказов и распоряжений по факультету (подразделению), постановлений профбюро, предписаний органов надзора и контроля, отдела охраны труда и предложений общественных инспекторов по охране труда;

— выполнение комплексного плана улучшения условий, охраны труда и санитарно-оздоровительных мероприятий и соглашения по охране труда;

— выполнение мероприятий по материалам расследования несчастных случаев;

— внедрение стандартов безопасности труда;

— ведение паспортов санитарно-технического состояния условий труда;

— безопасную эксплуатацию оборудования;

— проведение аттестации по охране труда сотрудников, работающих на электроустановках, обслуживающих грузоподъемные механизмы, сосуды и аппараты, работающие под давлением, а также лиц, руководящих перечисленными работами;

— наличие инструкций по охране труда, своевременный их пересмотр, согласование и утверждение в установленном порядке;

— состояние стендов по охране труда, своевременное и правильное их оформление;

— обеспечение сотрудников спецодеждой, спецобувью и другими средствами индивидуальной защиты;

— проведение в установленные сроки периодического медицинского осмотра сотрудников, работающих во вредных условиях труда;

— наличие санитарно-бытовых помещений и устройств;

— соблюдение законодательства о рабочем времени, отпусках, об охране труда женщин.

Результаты проверки обсуждаются на совместных заседаниях совета факультета и профбюро.

О проведении контрольной проверки делается запись в журнале, который хранится у декана факультета.

Четвертая ступень административно-общественного контроля проводится комиссией под председательством ректора института в составе проректоров по учебной, научной, административно-хозяйственной работе, главного инженера, главного механика, главного энергетика, руководителя службы охраны труда и председателя комиссии охраны труда профсоюзного комитета не реже одного раза в полугодие .

Приказом по учебному заведению о проведении административно-общественного контроля определяется состав комиссии четвертой ступени и ее председатель, а также утверждается согласованный с профсоюзным комитетом график проверки структурных подразделений.

Проверка проводится в присутствии руководителя и председателя профбюро проверяемого структурного подразделения (факультета).

На четвертой ступени контроля следует проверять:

— работу по внедрению и функционированию системы управления охраной труда;

— организацию и результаты работы третьей ступени контроля;

— выполнение приказов, указаний и распоряжений МГА, ректора учебного заведения, постановлений профсоюзного комитета и предписаний органов государственного надзора;

— выполнение мероприятий, предусмотренных комплексным планом улучшения условий, охраны труда и санитарно-оздоровительных мероприятий, соглашения по охране труда;

— выполнение мероприятий по результатам расследования несчастных случаев;

Скачать бесплатно

Права та обов’язки пацієнта – Комунальний заклад «Першотравенська центральна міська лікарня»

І. У період перебування на стаціонарному обстеженні і лікуванні пацієнтів має право :

1. На медичні профілактичні заходи.
2. На доступність у галузі охорони здоров’я.
3. На свободу вибору в галузі охорони здоров’я, що включає вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря, вибір закладу охорони здоров’я, заміну лікаря, на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах здоров’я України.
4. На одержання кваліфікаційної медичної допомоги відповідно до існуючих лікувально-діагностичних можливостей лікарні.
5. На забезпечення харчуванням і медикаментами (перев′язувальним і шовним матеріалом, засобами для наркозу й іншим) – у межах реального фінансування лікарні (відділення).
6. На достовірну медичну інформацію про стан свого здоров′я, заданому обстеженні і лікуванні, що існують і можливих чинників ризику і їхнього ступеня при виконанні операцій, складних діагностичних досліджень, маніпуляцій, переливання крові. Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.
7. На згоду на медичне втручання та на відмову від медичного втручання.
8. Відмовитися від запропонованого лікування, операцій, діагностичних досліджень, переливання крові і підтвердити свою відмову письмово, після роз′яснення лікаря, про можливі наслідки. У невідкладних випадках, коли є реальна погроза життя хворого, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібне, і вирішується консиліумом лікарів.
9. На медичну таємницю.
10. На якісну медичну допомогу.
11. На безпечну медичну допомогу.
12. На інновації, а саме: на медико-біологічний експеримент; на репродуктивні технології; на донорство; на терапевтичне клонування; на корекцію (зміну) статті.
13. На попередження за можливістю страждань і болю.
14. На індивідуальний підхід до лікування.
15. На оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.
16. На відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю.
17. На життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги.
18. На захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я.
19. Потребувати у встановленому Законом порядку відшкодування заподіяного здоров′ю шкоди.
20. Вимагати від медичних робітників зберігання у таємниці від сторонніх інформації про діагноз свого захворювання, проведеному лікуванні, термінах хвороби, за винятком випадків, передбачених законодавством.
21. Приймати у відділенні, у встановлене правилами внутрішнього розпорядку час, відвідувачів ( родичів, близьких), але не більше двох чоловік одночасно.

ІІ. Пацієнт зобов′язаний :

1. Піклуватися про своє здоров′я та дітей, не шкодити здоров′ю інших громадян .
2. Проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
3. Надавати невідкладну медичну допомогу іншим громадянам, що знаходяться в загрозливому для життя і здоров′ю стані, до прибуття медперсоналу.
4. Дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров’я, встановленого режиму дня у відділенні, правила особистої і колективної гігієни.
5. Підтримувати чистоту і порядок у палаті, інших помешканнях відділення, якщо дозволяє стан здоров′я самостійно прибирати своє ліжко і тумбочку.
6. Надавати лікуючому лікарю повну інформацію про попередні захворювання, госпіталізації і інші питання, що стосуються стану здоров′я.
7. Неухильно дотримуватися правил перебування в лікарні, плану лікування, виконувати медичні приписи і рекомендації лікаря ( за винятком хворих із порушенням свідомості і розумової діяльності).
8. Всі ліки приймати у присутності медичної сестри.
9. Під час обходу лікарів, виконання лікувальних процедур і в години відпочинку знаходитися у відділенні ( палаті).
10. У невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника.
11. Приймати від родичів продукти харчування, дозволенні лікарем в розумній кількості.
12. Бережно користуватися майном відділення (твердим і м′яким інвентарем, устаткуванням).
13. Гроші й інші цінності здати під розписку на збереження сестрі – господарці відділення.

 

ІІІ. Пацієнту забороняється :

1. Відлучатися з лікарні без дозволу лікуючого лікаря і завідуючого відділенням.
2. Курити в палатах і коридорах.
3. Грати в картах та інші азартні ігри.
4. Зберігати та вживати спиртні напої і наркотики.
5. Лихословити, ображати інших пацієнтів і персонал відділення.
6. Виносити з відділення майно без дозволу сестри – господарки і чергового медперсоналу.
7. При повторному грубому порушенні режиму пацієнтом, зав. відділенням має право виписати його, якщо стан здоров′я не подає безпосередньої погрози для життя.

Права і обов’язки пацієнта викладено у відповідності до положень ст.ст. 3, 28, 29, 32, 34, 40, 49, 64, 68 Конституції України; ст.ст. 281, 283, 284, 285, 286, 289, 297, 302, 633, 906, 1166, 1167, 1168, 1195-1203,1209 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3, 4, 6, 9, 10, 30, 31, 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45,47,48, 51, 52, 53, 78 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я»

Права та обов’язки пацієнтів в Україні

Конституція України гарантує кожному право на охорону здоров’я. Тобто, кожний громадянин України, так само, як і іноземець або особа без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на охорону її здоров’я. Охорона здоров’я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом (стаття 283 Цивільного кодексу України).

Права кожного на охорону здоров’я визначаються статтею 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я (далі — Основи).

Ці права включають, зокрема, життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини; безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Разом з тим, держава вимагає й певні обов’язки від осіб в галузі охорони здоров’я.

Так, відповідно до вимог статті 10 Основ громадяни України зобов’язані піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для життя і здоров’я стані; виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я це право є об’єктивним, і лише при зверненні особи до закладу охорони здоров’я це право стає суб’єктивним і таку особу можна називати пацієнтом.

Законодавство України досить часто використовує термін «пацієнт», хоча й не містить його визначення.

Разом з цим, проаналізувавши чинне законодавство України, а також проекти нормативно-правових актів, які зареєстровані у Верховній Раді України можна дійти висновку, що пацієнт – це особа, яка, незалежно від стану здоров’я, звернулася до закладу охорони здоров’я або медичного працівника за наданням медико-санітарної допомоги.

Таким чином, при взаємодії між пацієнтом та лікарем (закладом охорони здоров’я) крім загальних прав в сфері охорони здоров’я кожної особи, у пацієнтів виникають специфічні права та обов’язки.

Так, найбільш широкий перелік прав пацієнтів визначається Основами. До таких прав належать, зокрема:

— право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій;

— право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я;

— право на інформовану згоду щодо застосування методів діагностики, профілактики та лікування та право відмовитись від лікування;

— право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні;

— право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;

— право направлятися для лікування за кордон у разі необхідності подання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її подання в закладах охорони здоров’я України;

— право відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;

— можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;

— право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

При цьому, обов’язки у пацієнтів прямо не визначаються, а випливають з прав лікаря.

Так, відповідно до статті 34 Основ лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення.

Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Таким чином, до обов’язків пацієнтів можна віднести:

— обов’язок виконання медичних приписів лікаря;

— обов’язок виконання правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я.

Вважаю за доцільне проаналізувати найбільш із застосованих прав пацієнтів.

Право на вільний вибір лікаря та вибір методів лікування

Стаття 38 Основ визначає, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Також, згідно з частиною першою статті 34 Основ лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров’я чи його підрозділу. Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.

Зазначене право є важливим для пацієнта, оскільки надає йому можливість лікуватися у спеціаліста, якого обрав та довіряє цей пацієнт або у такому закладі, який має сучасне та ефективне обладнання, методи діагностики та найбільш кваліфікованих медичних працівників.

Разом з цим, на мою думку це право пацієнта реалізується не повною мірою.

Так, навіть стаття 35 Основ передбачає, що первинна лікувально-профілактична допомога подається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики. Тобто, на первинному рівні йде «прив’язка» до місця проживання особи та закріплення за дільничним лікарем.

Разом з цим, необхідно зазначити, що право на вибір лікаря кореспондується ще з одним правом пацієнта, а саме: правом пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників.

У цьому разі пацієнт отримує змогу розвіяти сумніви щодо правильності обраних методів лікування у закладі охорони здоров’я.

Право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я

Право пацієнта на отримання інформації про стан здоров’я регулюється статтею 285 Цивільного кодексу України та статтею 39 Основ.

Так, пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я.

Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного.

Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.

Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.

Право на інформацію про стан свого здоров’я є важливою передумовою для отримання пацієнтом медичної допомоги, оскільки саме від об’єктивно отриманої інформації залежить подальше прийняття пацієнтом рішення щодо лікування.

Таким чином, право на інформацію кореспондується з правом на інформовану згоду щодо застосування методів діагностики, профілактики та лікування та правом відмовитись від лікування.

Для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна інформована згода пацієнта.

У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання — засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Інформована згода в контексті чинного законодавства – це усвідомлене пацієнтом рішення щодо методів лікування, прийняте на основі обґрунтованої інформації щодо таких методів, а також їх наслідків, наданої лікарем.

Право на таємницю про стан свого здоров’я

Згідно зі статтею 286 Цивільного кодексу України та статті 391 Основ фізична особа (пацієнт) має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.

Таємниця про стан здоров’я відноситься до персональних даних (інформація про особу), які охороняються Законом (згідно зі статтею 23 Закону України «Про інформацію»).

Таким чином, пацієнт може бути впевнений у конфіденційності не лише діагнозу, але й самого факту звернення до лікаря, що певною мірою є гарантією особи на приватне життя.

Проаналізувавши Основи законодавства України про охорону здоров’я, які визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі, можна дійти висновку, що чинне законодавство містить прогалину в частині чіткого визначення прав пацієнтів при зверненні за медичною допомогою та його обов’язків. Наразі постала необхідність систематизації прав пацієнтів та окреслення їх основних обов’язків Так, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2009 року «Про стан соціально-демографічної ситуації, охорони здоров’я і ринку праці в Україні», яке введено в дія Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1124, Кабінету Міністрів України, зокрема, доручено протягом 2010 року підготувати та внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект про захист прав пацієнтів.

Л. Жуковіна, головний спеціаліст відділу з питань законодавства про інформацію Департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства

Повноваження та обов’язки | Пісочинська селищна рада Харківська область

Витяг з Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280

 

Стаття 12. Сільський, селищний, міський голова

1. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

5. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

 

Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського голови

1. Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

2. У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

3. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п’ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.

Таке клопотання розглядається Верховною Радою України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень відповідного сільського, селищного, міського голови.

4. Сільський, селищний, міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

11—¹) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

11—²) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

17) веде особистий прийом громадян;

18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об’єднань;

18—¹) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень;

5. Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

6. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним — перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.

7. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

---

 

Основні права та обов’язки державних виконавців у ході виконання професійних обов’язків!

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Зауважимо, що до професійної таємниці належить інформація, що стала відома державному виконавцю, приватному виконавцю, помічнику приватного виконавця у зв’язку із здійсненням професійної діяльності.

Також державний чи приватний виконавець зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

 

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених законодаством заходів щодо примусового виконання рішень

• неупереджено,
• ефективно,
• своєчасно
• і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

 

А також:

— здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та законодавством;

— надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість — ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

— розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин;

— роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки;

 

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

 

-проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до законодавства;

-проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами — підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

-з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

-за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити до них;

-безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника — юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

-накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

-накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

-здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

-використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

-приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

-звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

-залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна — суб’єктів оціночної діяльності — суб’єктів господарювання;

-накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

-застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників — юридичних осіб або боржників — фізичних осіб надання пояснень -за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

-отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Та інші права, передбачені законодавством.

9.13.22 Приглашение организационной встречи BAC, повестка дня, минуты, LSC Report

для английского прокрутки вниз

Para Español Desplácese Hacia abajo

Pour Le Français défiler verse bas

Pour L’Krainien, Faites défiler vers Le Bas

Pour L’Krainien, Faites défiler vers Le Bas

Pour

8 сентября 2022 г.

Чикагские государственные школы

Клементе HS

Уважаемые родители/законные опекуны:

Вы приглашаете на участие в двухступенном консультационном комитете (BAC). Встреча состоится во вторник, 13 сентября 2022 г., в 11:00 виртуально (https://meet.google.com/bjb-iese-zwe или наберите: (США) +1 573-559-1300 PIN-код: 668 484 697#) , используя следующее:

 

Выборы новых членов комитета будут проведены после двуязычной презентации программы нашего школьного собрания. Мы очень ценим ваше присутствие.

 

Ждем Вас!

 

С уважением,

 

Мария Дельгадо

Преподаватель программы изучения английского языка

 

_____________________________________________________________________________________

 

Septiembre 8, 2022

 

Escuelas Públicas de Chicago

Escuela Secundaria Clemente

Estimados Padres/Tutores:

 

Están cordialmente invitados a asistir a la reunión del Comité Asesor Bilingüe (BAC). Праздничная встреча на Мартесе, 13 сентября 2022 г., 11:00, в виртуальной форме. +1 573-559-1300 Contraseña: 668 484 697#

 

Elecciones de nuevos miembros del Comité se celebrá después de la Presentación del programa bilingüe de nuestra escuela. Su asistencia será muy apreciada.

Sinceramente,

Maria Delgado

Maestra Del Programa Del Arprendiz Inglés

Государственные школы Chicago

Clemente HS

1101020103

3 9003

97977

977

119777

977

977 9003

9003 9003 9003 9003.0028

вторник, 13 сентября 2022 г.

11:00-1:00

Подробная информация о виртуальной встрече

БАК Организационная встреча

Вторник, 13 сентября · 11:00 — 13:00

Google Meet Info

Ссылка на видео звонок: https://meet. google. com/bjb-iese-zwe

Или наберите: (США) +1 573-559-1300 PIN: 668 484 697#

Повестка дня

Добро пожаловать и открыть	Директор Моралес/Мария Дельгадо, ELPT
Презентация программы EL (общая информация о программах EL, типах оценивания, подходах к обучению, двуязычном персонале, контингенте EL	Мария Дельгадо, ELPT
Роли и обязанности BAC	Мария Дельгадо, ELPT
Протоколы совещаний и инструкции	Мария Дельгадо, ELPT
Выборы	Мария Дельгадо, ELPT
Выделение средств BAC	Мария Дельгадо, ELPT
Местный календарь BAC	Мария Дельгадо, ELPT
Отсрочка

ECOLES Publiques de Chicago

Lycée Clément

Родители Chers/Tuteurs Legaux:

Vous êtes Cordifement Invites a Assister a Assister a Assistif a Assistif a Assistif. La réunion aura lieu le mardi 13 сентября 2022 г. в 11:00 (https://meet.google.com/bjb-iese-zwe Ou composez: (США) +1 573-559-1300 PIN-код: 668 484 697#) для использования по номеру:

 

Выборы новых членов комитета по ауре заместо апре-ла-презентации программы двуязычия для школьников. Votre присутствие Эст Grandement Appréciée.

 

Nous avons hâte de vous voir!

 

Sincerement,

 

Мария Дельгадо

Enseignant du program d’apprentissage de l’anglais

 

Réunion du bilian Consulting comit0003

Mardi 13 Septembre 2022 11: 00-1: 00

Détails de la Réunion Virtuelle

Réunion d’Arcyation du BAC

Mardi 13 Septembre · 11h00-13h009 9000 9000 2 Информации De Connex ymnex ymextex 3.

Lien d’appel vidéo: https://meet.google.com/bjb-iese-zwe

Ou composez: (США) +1 573-559-1300 PIN-код: 668 484 697#

 

Ordre du Jour

AccueilTure

Принципал Моралес/Мария Дельгадо, ELPT

PRésentation DU Program El (Информация Générales Sur Les El, типы D’Evaluation et responsabilités du BAC

Протоколы и директивы воссоединения

Выборы

Распределение фондов du BAC

Calendrier local du BAC

Ajournement

 

Державни школы Чикахо

Средняя школа Клементе

 

Шановни батник!

 

Вас щиро запрашивают взяты участников засиданни двомовного консультативного комитета (БАК). Зустрич отбудется у викторок, 13 вечера 2022 г. в 11:00 виртуально (https://meet.google.com/bjb-iese-zwe Набрать: (SSHA) +1 573-559-1300 PIN-код: 668 484 697#), выкористовую наступне:

 

Выборы новых членов комиссии будут проведены письмена двухмовной презентации программы на наш школьный застричи. Моя душа вдячни за вашу присутсть.

 

Чекаемо на вас!

 

Z povahoyu,

 

Mariya Delʹhado

Vykladach anhliysʹkoyi movy

 

Zasidannya dvomovnoho doradchoho komitetu

 

Vivtorok, 13 veresnya 2022  11:00-1:00

Detali Virtualʹnoyi Zustrichi

Orhanizatsiyna Zustrich BAC

Vivtorok, 13 Veresnya · 11:00 — 13:00

Informatsiya Pro Pryyednannya do Google. BJB-IESE-ZWE

ABO NABERITʹ: (SSHA) +1 573-559-1300 PIN-KOD: 668 484 697#

Poryadok Dennya

Pryvitnannya ta vidkryttya

Pryvitnannya ta vidkrytya

Pryvitnannannaa ta vidkrytya

Pryvitnannanya ta vidkrytya

.

Prezentatsiya prohramy EL (zahalʹna informatsiya pro prohramy EL, typy otsinyuvannya, navchalʹni pidkhody, dvomovnyy personal, naselennya EL

Roli ta obov’yazky BAC

Protokoly zustrichi ta rekomendatsiyi

Vybory

Rozpodil koshtiv BAC

Mistsevyy kalendar BAC

Pererva

 

Чикагские государственные школы

Clemente HS

 

Протокол собрания ВАС

13 сентября 2022 г.

Виртуальный

10:30-12:30

 

Присутствующие докладчики: Директор Моралес и Мария Дельгадо, Бренда Ривера, Рут …

Презентация программы EL

Роли и обязанности BAC

Протоколы совещаний и инструкции

Выборы

Выделение средств BAC

Местный календарь BAC

Чикагские государственные школы

Clemente HS

BAC Report

LSC. встреча учебного года виртуально. Присутствовало ___ родителей, и презентация называлась «Обязательные двуязычные программы штата и размещение учащихся». Мы заметили, что в аудитории было много новых родителей, которым презентация была полезна, потому что они не знали о программах. Следующая местная встреча BAC запланирована на дату, время, место и темой будет ДОСТУП: оценка учащихся EL.

 

Президент и представитель BAC представляли школу на собрании академической сети BAC, состоявшемся (дата) в школе Джейн Доу. Презентации были посвящены тестированию ACCESS и The Seal of Biliteracy. Следующее собрание академической сети состоится (дата) в школе Моцарта. BAC позаботится о том, чтобы школа была представлена, а информация была собрана для того, чтобы поделиться с местными родителями на следующем местном собрании.

 

Президент и представитель BAC вместе с г-жой Дельгадо, ELPT, присутствовали на заседании CMPC в 9 часов.0003

Институт Артуро Веласкеса (дата). На этой встрече начальник OLCE представил отчет о запланированном бюджете

на учебный год и о том, как это повлияет на школы и учащихся EL. ВАС призвали

поговорить с администрацией школы о программах в их местной школе и бюджетных

ассигнованиях, которые их поддерживают.

 

Научно-информационный вестник — Лагутина И. Надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде государственной службой труда Украины

Лагутина И. Надзор и контроль за соблюдением трудового законодательства государственной службой труда Украины

DOI: 10.33098/2078-6670.2021.121.24.140-146

Целью статьи является исследование роли государства надзор и контроль за соблюдением трудового законодательства при обеспечении достойный труд. Методология. исследование основано на анализе и обобщении имеющихся практический, научно-теоретический материал и формирование актуальных выводы. Следующие методы В исследовании использовались методы научного познания: логико-смысловые, системно-структурные, терминологическая, системно-функциональная, структурно-логическая, нормативно-догматическая, метод обобщения. результатов. Установлено, что эффективность надзора и контроля за соблюдение трудового законодательства обеспечивается многими факторами: регулярностью, правильный выбор цели, фактическое устранение нарушений, наличие четкие правовые нормы контроля и надзора. Научная новизна. Установлено, что надзор и контроль соблюдение трудового законодательства является важной и необходимой формой защита трудовых прав, свобод и законных интересов работников. С помощью этой формы защиты трудовых прав и законных интересов работников решаются следующие задачи: обеспечение строгого выполнение нормативных актов в сфере труда; достижение качества выполнение решений; своевременное принятие мер по устранению выявленных нарушения; выявление положительного опыта и применение его на практике. практическое значение заключается в возможность использования материалов в правоохранительной деятельности – улучшить практика применения действующего законодательства в области трудового права; образовательный процесс – при преподавании дисциплин: «Трудовое право Украина», «Охрана труда», «Трудовые права Защита в странах Европейского Союза».

Ключевые слова: трудовые права, формы защиты, надзора и контроля за соблюдением трудового законодательства, Государственная служба труда Украины.

Каталожные номера

1. Шо бери инспекцию праци ю у чому полягай йыыи дияльности. Доступно по ссылке: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/—ed_dialogue/—lab_admin/documents/instructionalmaterial/wcms_182976.pd. (на украинском)

2. Об утверждении Положения о государственной службе Украины по вопросам труда: Постановление Кабинета Министров Украины № 96 (2015, 11 февраля). Официальный вестник Украины. 2015. 21, 584. (на украинском языке)

3. О внесении изменений в Положение о государственной службе Украины по вопросам труда: Постановление Кабинета Министров Украины № 1117. (2021, 28 октября). Режим доступа: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-polozhennya-pro-derzhavnu-sluzhbu-ukrayini-z-pitan-praci-1117-281021. (на украинском языке)

4. Про права та обязательный работник и робототехник под час пандемии СОВИД-19. Доступно по ссылке: https://dsp.gov.ua/main-news/pro-prava-ta-obov-iazky-pratsivnykiv-i-robotodavtsiv-pid-chas-pandemii-sovid-19/. (на украинском языке)

5. Дистанция робота: про шо требования знать роботодавцю. Режим доступа: https://dsp.gov.ua/podolannia-nelehalnoi-zainiatosti/dystantsiina-robota-pro-shcho-treba-znaty-robotodavtsiu/. (на украинском)

6. Довидка про роботу из звереннямы громадян, яки надёжны до Державной службы` України` з пытань` праці та йыыи тери`тори`ны`х органів у 2021 роси. Режим доступа: https://dsp. gov.ua/dovidka-pro-robotu-iz-zvernenniamy-hromadian-iaki-nadiishly-do-derzhavnoi-sluzhby-ukrainy-z-pytan-pratsi-ta-ii-terytorialnykh-orhaniv -у-2021-ротси/. (на украинском)

7. Харкивщина: не укладка трудового договора – найчаст порушення прия вы’коры’станни субъектамы господарювання прaци иноземцив та осиб без громадянства. Режим доступа: https://dsp.gov.ua/kharkivshchyna-ne-ukladannia-trudovoho-dohovoru-naichastishe-porushennia-pry-vykorystanni-sub-iektamy-hospodariuvannia-pratsi-inozemtsiv-ta-osib-bez-hromadianstva/. (на украинском языке)

8. Незадекларирована практика: яки негативы наслидки для всех? Режим доступа: http://www.visnuk.com.ua/uk/news/100025567-nezadeklarovana-pratsya-yaki-negativni-naslidki-dlya-vsikh. (на украинском)

9. Полтавщина: под час позаплановой перевирки выявлено 11 неоформлений практиков. Режим доступа: https://dsp.gov.ua/poltavshchyna-pid-chas-pozaplanovoi-perevirky-vyiavleno-11-neoformlenykh-pratsivnykiv/. (на украинском языке)

10. О Международном Ассоциация инспекции труда (IALI). URL: http://www.iali-aiit.org/en/about/about-iali.html

 Попередня стаття

DOI: 10.33098/2078-6670.2021.12.24.133-139 Калашник О., Саган Д. Использование электронных доказательств беженцами в гражданском процессе

Наступна стаття 

DOI: 10.33098/2078-6670.2021.12.24.147-153 Пицык К. Правовое регулирование прав собственности на чужое имущество за рубежом

СООТНОШЕНИЕ ПРАВА НА СМЕРТЬ И ПРАВА НА ДОСТОЙНУЮ СМЕРТЬ

• С. Б. Булеца Ужгородский национальный университет https://orcid.org/0000-0001-9216-0033

DOI: https://doi.org/10.25040/medicallaw2021.01.009

Ключевые слова: смерть, достойная смерть, защита, право, лицо, Европейский суд по правам человека.

Реферат

В контексте раскрытия предмета исследования как для достижения цели научного исследования, так и для обеспечения полноты, объективности, достоверности и убедительности результатов автор использовал комплекс общих и специальных методов, которые характерны для юридической науки. В частности, с помощью исторического метода изучено происхождение и длительный исторический путь развития этих прав человека. С помощью системно-структурного метода сформулирована общая структура исследования, а диалектического — проанализированы положения законодательства и судебной практики о специфике права на смерть. С помощью сравнительно-правового метода проанализировано законодательство зарубежных стран, что дало возможность использовать их положительный опыт в части анализа права на смерть.

В статье раскрываются научные подходы исследователей к определению природы смерти, права на смерть, права на достойную смерть, выявлению их признаков и разграничению между ними. В статье анализируются способы защиты права на смерть. Часть работы посвящена анализу правоприменительной практики Европейского суда по правам человека как в целом на возможность, так и на целесообразность существования тех или иных критериев ограничения права на жизнь.

На основании исследования делается вывод о том, что смерть и право на смерть, право на смерть и право на достойную смерть соотносятся как первичные и вторичные, т.е. право на смерть включает в себя все эти понятия. Они не могут существовать друг без друга. В разных странах они трактуются по-разному, но главное — это свободное волеизъявление человека, страдающего неизлечимой болезнью, умереть. Утверждается, что лучше всего использовать термин право на достойную смерть. Отмечается, что значительное количество зарубежных стран предусматривают право на смерть и эвтаназию.

В контексте раскрытия предмета исследования как для достижения цели научного исследования, так и для обеспечения полноты, объективности, достоверности и убедительности результатов автор использовал комплекс общих и специальных методов, характерных для юридическая наука. В частности, с помощью исторического метода изучено происхождение и длительный исторический путь развития этих прав человека. С помощью системно-структурного метода сформулирована общая структура исследования, а диалектического — проанализированы положения законодательства и судебной практики о специфике права на смерть. С помощью сравнительно-правового метода проанализировано законодательство зарубежных стран, что дало возможность использовать их положительный опыт в части анализа права на смерть.

В статье раскрываются научные подходы исследователей к определению природы смерти, права на смерть, права на достойную смерть, выявлению их признаков и разграничению между ними. В статье анализируются способы защиты права на смерть. Часть работы посвящена анализу правоприменительной практики Европейского суда по правам человека как в целом на возможность, так и на целесообразность существования тех или иных критериев ограничения права на жизнь.

На основании исследования делается вывод о том, что смерть и право на смерть, право на смерть и право на достойную смерть соотносятся как первичные и вторичные, т. е. право на смерть включает в себя все эти понятия. Они не могут существовать друг без друга. В разных странах они трактуются по-разному, но главное — это свободное волеизъявление человека, страдающего неизлечимой болезнью, умереть. Утверждается, что лучше всего использовать термин право на достойную смерть. Отмечается, что значительное количество зарубежных стран предусматривают право на смерть и эвтаназию.

Право на смерть «вытекает» из права на жизнь. Однако понятия «жизнь» и «право на жизнь» являются сложными и весьма неоднозначными категориями, вызывающими оживленную общественную и научную дискуссию, содержание и сущность, в частности правовая природа, право на смерть представляются еще более неоднозначными. Вопрос о смерти давно рассматривается различными науками, философией, психологией, правом. Каждый год различные ученые поднимают в научных кругах вопрос о праве на смерть или о праве человека на достойную смерть. Среди современных философов проблемой смерти занимается, например, Шелли Каган, прошедшая курс обучения в Йельском университете. У всех разное отношение к смерти, кто-то вообще отрицает существование права умереть, кто-то утверждает, что человек вправе сам решить вопрос о своей смерти (самоубийстве) или получить помощь, чтобы умереть достойно.

Целью данной статьи является исследование соотношения права на смерть и права на достойную смерть, их место в правовой системе Украины и стран Европы. Определяя их сущность, соотношение этих понятий, раскрывая их особенности, а также опыт Европейского суда по правам человека по их защите и реализации.

Если основание для осуществления права на жизнь является исчерпывающим, то в этом случае цель охраны здоровья не может быть достигнута, поскольку применение медицинской помощи к больному только усугубляет его страдания. Право на жизнь дает возможность самостоятельно распоряжаться жизнью, т. е. подвергать ее значительному риску (каскадер), добровольно принимать решение о сроках и способах ее прекращения (самоубийство) — право на смерть. Однако это право никогда не будет закреплено законом. В Индии, напротив, к 2017 году неудавшаяся попытка самоубийства считалась преступлением по статье 309.Уголовного кодекса Индии 1860 г. и наказывался простым тюремным заключением на срок до одного года (или штрафом, или и тем, и другим). 7 апреля 2017 года вступил в силу Индийский закон о психическом здоровье, суицид является психиатрической проблемой, а не проявлением преступного чутья, присутствует презумпция сильного стресса в случае суицидальной попытки, т.е. если не доказано другое, то это под большим стрессом и не наказуемо.

использованная литература

Пракрити. Закон о самоубийстве в Индии. 2020. URL: http://www.legalserviceindia.com/legal/article-1423-suicide-law-in-india.html

Ковалев М. И. Право на жизнь и право на смерть. Радянська держава и право. 1992. № 7. С. 68–72.

Дигант Радж Сегал. Включает ли право на жизнь право на смерть? 2019. URL: https://blog.ipleaders.in/does-right-to-life-include-right-to-die/

Концепция оновлення Цивильного кодекса Украины. Киев: Выдавничий дом «АртЭк», 2020. 128 с.

Rabone и другие (заявители) против Pennine Care NHS Foundation Trust (ответчик). 2012. URL: https://www.supremecourt.uk/cases/uksc-2010-0140.html

Сэм Холфорд. Есть право на жизнь; есть ли право умереть? Журнал студентов-медиков Новой Зеландии. 2012. № 16. С. 25. URL: http://www.nzmsj.com/uploads/3/1/8/4/31845897/16_feature2.pdf

Sullivan W. F. Есть ли право на смерть? URL: https://christusliberat.org/journal/wp-content/uploads/2018/11/Right-to-Life-3-Dec-18_web.pdf 57

Д’орд’ В.В., Заборовский В.В. Чий повинно буты право на смерть в Украине? Закарпатские прави чтения. Т. 1. С. 250–257. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/14182/1/pdf

Пьерот, Бодо – Шлинк, Бернхард: Grundrechte Staatsrecht II. Heidelberg: CF Müller, 2011. P. 97.

Schulze-Fielitz, Helmuth: Art. 2. Recht auf Leben und körperliche Unversehrtheit. В: DREIER, Horst: Grundgesetz Kommentar I. Tübingen: Mohr siebeck, 2004, стр. 346–397.

Лоренц, Дитер: 128 Recht auf Leben und körperliche Unversehrheit. В: Изензее, Йозеф — Кирххоф, Пауль: Handbuch des Staatsrechts der Bundesrepublik Deutschland (HdSdBD) VI. 2000. Р. 3–39.

Драйер Хорст: Grenzen des Tötungsverbotes – Teil 2. Juristen Zeitung (JZ). 2007. № 7. С. 317–326.

Доктор Закариас Кинга Рита. Az emberi méltósághoz való alapjog Összehasonlító jogi elemzés a nemet és magyar alkotmánybírósági gyakorlat tükrében Doktori értekezés. Будапешт, 2017. 310 с.

Ворона В. Право на эвтаназию як складова права людей на жизнь. Право Украины. 2010. № 5. С. 202. URL: http://www.info-pressa.com/article-392.html

Домбровская О. Право на смерть: парадокс чи необхидна умова демократич- ного суспилства ? Вестник Хмельницкого института регионального управления та права. 2002. № 1. С. 48–49.

Малиновский А. А. Имеет ли человек право на смерть? Российская юстиция. 2002. № 8. С. 54.

Бенатар Д. Должно ли быть законное право на смерть? Актуальная онкология. 2010. № 5(15). Р. 2.

Колодий А. М., Олейник А. Ю. Права, свобода та обовьязкий людины и громадянина в Украине : ридручник. Киев: Всеукраинская ассоциация выдавцев «Правовая единсть», 2008. 350 с.

Про застосування трансплантации анатомических материалов людей: Закон Украины от 17.05.2018 № 2427-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text

Основы законодательства Украины про защиту здоровья: Закон Украины от 19.11.1992 № 2801-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text

Лаврик М. А. К теории соматического права человека. Сибирский юридический вестник. 2005. № 3. С. 22.

Фомичев Е.В. К. Евтаназия как форма реализации права на смерть: Общетеоретический аспект : автореф. дис. … канд. юр. наук. Тамбов, 2006. URL: https://www.dissercat.com/content/evtanaziya-kak-forma-realizatsii-prava-na-smertobshcheteoreticheskiy-aspekt

Стефанчук Р.О. здийснення та захысту) : монография. Киев: КНТ, 2007. 625 с.

Булеца С. Б. Прави пытання эвтаназии. Держава и право. Юридические и политические науки. 2004. Вып. 26. С. 359–364.

Булеца С.Б. Особенности эвтаназии в Японии та Южная Корея. Порывно-аналитическое право. 2019. № 2. С.64-69. URL: http://www.pap.in.ua/2_2019/16.pdf

Булеца С.Б. Особенности эвтаназии в Китае, Хонконху та Тайвани. Вышеградский журнал по правам человека. 2019. № 3. Гл. 1. С. 41–47.

Пунда О.О. Право на жизнь. Вестник Хмельницкого института регионального управления та права. 2003. № 2. С. 63.

Старко О. Поняття та змість права на жыття. Историко-правовой часопыс. 2013. № 1. С. 55–59.

Иванова Н. А. Право на эвтаназию: отечественный и зарубежный опыт. Вестник Саратовской государственной юридической академии. 2013. № 5 (94). С. 69.

Проект концепции внедрения цивильного кодекса Украины. Киев, 2020. С. 99.

Лейби Р. И вообще, чья это смерть? Кеворкянские дебаты. Это вопрос веры, в конце концов. Вашингтон пост. 1996. 11 августа. Сек. Стиль. П. Ф1.

Коваль И. М. Контрмира эвтаназии – палиативне ликування. Вестник социальной гигиены та организации охраны здоровья Украины. 2015. № 3 (65). С. 54–58.

Ковач Дж. Эвтаназия этическая дилемма. Мадьяр Тудомани. 1996. № 7. С. 791–809.

Antal F. Az élet és halál bioetikai kérdései. Belügyi Szemle. 2001. № 1. С. 3–21.

Blasszauer B. Этика Орвози. Будапешт: Medicina Könyvkiadó Rt., 1995. 260 час.

Биография автора 9Ужгородский национальный университет им. @uzhnu.edu.ua

Опубликовано

22 февраля 2021 г.

Как цитировать

Булетса, С. Б. (2021). СООТНОШЕНИЕ МЕЖДУ ПРАВОМ НА СМЕРТЬ И ПРАВОМ НА ДОСТОЙНУЮ СМЕРТЬ. Медикне Право , (1(27), 9-18. https://doi.org/10.25040/medicallaw2021.01.009

Раздел

Статьи

Эта работа находится под лицензией Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Том 5 Выпуск 4 Страница 36

JMBS 2020, 5(4): 36–43

https://doi. org/10.26693/jmbs05.04.036

3

3 Medicine. Отзывы

Анализ современного состояния и проблем трудотерапии военнослужащих Вооруженных Сил Украины, пострадавших в результате боевых действий

Куприненко О.

• Иван Боберский Львовский государственный университет физической культуры, ул. Костюшко, 11, г. Львов 79000, Украина

Реферат

В связи с ведением крупных боевых действий на Востоке Украины, количество раненых (раненых) военнослужащих ВСУ. Все они нуждаются в восстановлении выполнения бытовых функций, создании комфортных условий жизни, предоставлении возможности восстановления профессиональных навыков и социальной адаптации. Трудотерапия является одним из важных этапов восстановления раненых (раненых) военнослужащих. В статье представлены исследования современного состояния и проблем трудотерапии военнослужащих, пострадавших в результате боевых действий в ведущих странах мира и в Украине. Целью исследования было обоснование предложений по внедрению трудотерапии в реабилитацию военнослужащих Вооруженных Сил Украины, пострадавших в результате боевых действий. В исследовании проанализировано оказание услуг по трудотерапии военнослужащим в США, Великобритании, Канаде и Австралии. По результатам анализа установлены различные подходы к организации и оказанию данных услуг. Основное отличие подходов США и Великобритании заключается в привлечении военных эрготерапевтов. Показана важная роль военного трудотерапевта как специалиста, который обучает новым способам выполнения повседневных задач, помогает восстановить утраченные навыки, адаптирует среду обитания, работы, учебы и общения, изготавливает и подбирает адаптивное оборудование. Исследование показало, что военный эрготерапевт, в отличие от гражданского, хорошо разбирается в военном деле, а потому способен учитывать специфику профессиональных потребностей пациентов. Предложен подход к становлению и развитию трудотерапии в Украине, предусматривающий подготовку военных трудотерапевтов. Также предлагается привлекать иностранных специалистов для разработки отечественных образовательных программ и подготовки профессорско-преподавательского состава высших учебных заведений с целью качественной подготовки будущих трудотерапевтов. Эти специалисты в будущем составят команду военных трудотерапевтов. Их работа будет направлена ​​на оказание качественной помощи пострадавшим военным ради их скорейшего возвращения к служебным обязанностям, к достойной полноценной гражданской жизни, а в ряде случаев и к сохранению жизни.

Ключевые слова: трудотерапия, реабилитация, военнослужащие, Вооруженные Силы Украины, боевые действия, военный трудотерапевт

Полный текст: PDF (Укр) 220K

Список литературы [В Украине зарегистрировано почти 370 тысяч боевиков] [Интернет]. 18 сентября 2019 г. [цитировано 4 мая 2020 г.]. Доступно по ссылке: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2782328-v-ukraini-majze-370-tisac-ucasnikiv-bojovih-dij.html [украинский]

Лист таймчасового выконуючего обов’язького начальніка Головного управления персоналу — заступника начальніка Генерального штаба Збройных сил Украины [Интернет]. 4 июля 2018 г. [цитировано 4 мая 2020 г.]. Доступно по: https://dostup.pravda.com.ua/request/statistika_zaghiblikh_ta_poranie [укр.]

Гайда И. Медико-социальное обгрунтування удосконалення системы медицинской реабилитации вийскослужбов на региональном уровне. военнослужащих на региональном уровне] [диссерт. К: Украинская вийско-медицинская академия; 2018. 180 с. [Украинский]

Крафт HS. Реабилитация и восстановление после боевых травм: Новая нормальная работа. Журнал профилактики, оценки и реабилитации. 2015 г.; 50(1): 5-7. https://doi.org/10.3233/WOR-141931. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/25167902

Браун Х.В., Холлис В. Значение профессии, профессиональной потребности и трудотерапии в военном контексте. физ. тер. 2013; 93: 1244-53. https://doi.org/10.2522/ptj.20120162. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/23329560

Кравчук Л.С. Физическая терапия, эрготерапия: тлумачення профессиональной дияльности. Сборник научных исследований Хмельницкого института социальных технологий Университета «Украина». 2017; 13: 37-40. [Украинский]

Вотава Ю. Роль эрготерапии в реабилитации лиц с ограничениями жизнедеятельности и международном сотрудничестве. Научно-практический журнал «Медицина в Кузбассе». 2003 г.; 3: 7-10. [Русский]

Потапова Л.В., Козачок А.В., Потапова ОВ. Эрготерапия как новый подход к физической реабилитации. Вестник Запорожского национального университета. 2017; 1: 154-60. [Украинский]

Мальцева М.Н., Шмонин А.А., Мельникова Е.В., Иванова Г.Е. Эрготерапия. Роль восстановления активности и участия в реабилитации пациентов. Роль выздоровления и участие в реабилитации больных. Консилиум Медикум. 2017; 19(2.1): 90-3. [Русский]

Экман А.М., Радомский М.В. Трудотерапия в прошлом и настоящем: Реагирование на физические, когнитивные и эмоциональные последствия войны. Британский журнал профессиональной терапии. 2017; 80(12): 697-8. https://doi.org/10.1177/0308022617712198

Ли Мэриленд. Трудотерапия: столетие Первой мировой войны — рост из конфликта. Британский журнал профессиональной терапии. 2014 июль; 77(7): 329. https://doi.org/10.4276/030802214X14044755581628

Программа реабилитации сил обороны Австралии (ADFRP) [Интернет]. 2017 г., 4 октября [цитировано 5 мая 2020 г.]. Доступно по адресу: https://clik.dva.gov.au/rehabilitation-library/keyword-index/australian-defence-force-rehabilitation-program-adfrp

Бесеманн М. Физическая реабилитация после политравмы. Программа физической реабилитации канадских вооруженных сил на 2008–2011 гг. Может J Surg. 2011 декабрь; 54(6): 135=41. https://doi.org/10.1503/cjs.025511. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22099327. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/3322652

Администрирование реабилитационных услуг в соответствии с Законом о реабилитации и компенсации военным 2004 г. Отчет об аудите эффективности. Отчет Генерального аудитора №. 32 от 2015-16 [Интернет]. 5 мая 2016 г. [цитировано 5 мая 2020 г.]. Доступно по адресу: https://www.anao.gov.au/work/performance-audit/admin-rehab-services-under-military-rehabilitation-compensation-act.

Smith-Forbes EV, Quick DC, Brown MK. Роли эрготерапевтов в театре, прошлом и настоящем. Медицинский отдел армии США J. апрель-сентябрь 2016 г .; (2-16): 66-70. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27215870

Бесеманн М., Хеберт Дж., Томпсон М.Дж., Купер А.Р., Гупта Г., Бремо-Филлипс С. и др. Размышления о восстановлении, реабилитации и реинтеграции раненых военнослужащих и ветеранов с биопсихосоциально-духовной точки зрения. Может J Surg. 2018 1 декабря; 61(6): 219-31. https://doi.org/10.1503/cjs.1861061. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/30468372. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/6281456

Ковалова М. Вы знаете, кто таки эрготерапевты? [Вы знаете, кто такие эрготерапевты?] [Интернет]. 201927 июня [цитировано 5 мая 2020 г.]. Доступно по: https://foundationdv.com/ua/articles/CHy-znaiete-vy-khto-taki-erhoterapevty [укр.]

Наумец И. Професия, яка повертает до социуму письма травмы. Чем занимаются эрготерапевты в Украине? [Профессия, возвращающаяся в общество после травмы. Чем занимаются трудотерапевты в Украине?] [Интернет]. 2018 г., 10 августа [цитировано 6 мая 2020 г.]. Доступно по: https://ipress.ua/articles/profesiya_yaka_povertaie_do_sotsiumu_pislya_travmy_chym_zaymatymutsya_ergoterapevty_v_ukraini_263267.html [украинский]

Понад тысячу участников боевых действий на Донбассе наклали на себя руки — Третьяков [Более тысячи участников боевых действий на Донбассе покончили жизнь самоубийством — Третьяков] [Интернет]. 24 апреля 2018 г. [цитировано 5 мая 2020 г.]. Доступно по: https://www.radiosvoboda.org/a/news/29189517.html [украинский]

Наказ Министерства Обороны Украины от 04.11.2016 № 591 «Про затвердження Инструкция про организацию санаторно-курортного лечения, медико-психической та реабилитации у Збройных Силах Украины». 2018 г., 28 августа [цитировано 5 мая 2020 г.]. Доступно по ссылке: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1538-16 [украинский]

Всемирная федерация эрготерапевтов (WFOT). Минимальные стандарты для образования эрготерапевта [Интернет].